Тема самоосвіти логопеда:

«Моделювання  зв'язного  мовлення  у  дітей  із  загальним  недорозвиненням мовлення  ІІ рівня  прийомами мнемотехніки».

Однією з невід’ємних складових навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є розвиток мовлення дошкільнят, оскільки розвиток мовлення в дитини-дошкільника має важливе значення для розвитку її інтелекту та самосвідомості, позитивно впливає на формування таких важливих особистісних якостей, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт з оточенням, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

 Наші діти сьогодні перенасичені інформацією, тож варто процес навчання організовувати так, щоб він проходив для дошкільнят цікаво та 13 невимушено. Існують, на думку вчених, декілька факторів, що полегшують процес становлення зв’язного мовлення в дітей дошкільного віку. Один із таких факторів (С. Л. Рубинштейн, А. М. Леушіна, Л. В. Ельконін та інших) [2, с. 9] − це наочність. Другий − створення плану висловлювання, на значущість якого неодноразово вказував відомий психолог Л. С. Виготський [2, с. 10]. Він відзначав важливість послідовного розміщення в попередніх схемах усіх конкретних елементів висловлювання. К. Д. Ушинський писав: «Учіть дитину яким-небудь невідомим їй п’яти словам − вона буде довго й марно мучитися, але зв’яжіть двадцять таких слів із картинками − і вона засвоїть на льоту» [3]. Тож, на нашу думку, одним з ефективних, цікавих, пізнавальних прийомів розвитку мовлення дітей дошкільного віку є мнемотехніка.

Мнемоніка, або мнемотехніка, − система різних прийомів, що забезпечує успішне запам’ятовування, збереження та відтворення інформації, знань про особливості об’єктів природи, про навколишній світ, ефективне запам’ятовування структури розповіді і, звичайно, сприяє розвитку мовлення. Використання символічної аналогії полегшує й прискорює процес запам’ятовування та засвоєння матеріалу. Застосування графічної аналогії вчить дітей бачити основне, систематизувати отримані знання. Діти, які володіють засобами наочного моделювання, надалі здатні самостійно розвивати своє мовлення в процесі спілкування та навчання. У дошкільному віці в дітей переважає наочно-образна пам’ять, запам’ятовування має переважно мимовільний характер: діти краще запам’ятовують події, предмети, факти, явища, які близькі до їхнього життєвого досвіду. Уся нова інформація, нові знання мають спиратися на життєвий досвід дітей. Отже, щоб отримати бажаний результат, варто створювати асоціації з добре знайомими поняттями. Дошкільний вік – це вік образних форм свідомості, й основними засобами, якими оволодіває в цьому віці дитина, є образні засоби: сенсорні еталони, різні символи та знаки (перш за все це різноманітні наочні моделі, схеми, таблиці й інше). Отже, мнемотехніка допомагає розвивати в дітей асоціативне мислення, зорову та слухову пам’ять, зорову й слухову увагу, уяву. 

ІІ рівень недорозвитку мовлення

Відмінною особливістю є більш висока мовленнєва активність дітей.

У дітей з'являється фразове мовлення. Але воно вельми спотворене в фонетичному і граматичному відношенні. Діти можуть більш менш розгорнуто розповісти про знайомі події, про себе, сім'ю, відповідати на запитання, складати примітивну розповідь за малюнком.

Наприклад. Вова К., 5 років, так розповів про свій літній відпочинок."Пуф літо иапусі. Я купаїса. гаїса воді. П'юх. п'юх (жестикулює), тогтє купаїса. Всі купаіса воді". ( Був влітку у бабусі. Я купався, грався у воді. Плюх. плюх, добре купатися. Всі купались у воді). На запитання: "З ким ти їздив до бабусі?", відповів: "Мама, папа".

На 2 рівні недорозвитку мовлення словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. В словнику переважають іменники, пізніше з'являються дієслова. Кількість прикметників вкрай обмежена.

Діти не знають слів, що позначають найменування різних частин тіла (тулуб, лікоть, коліно, плече т. інше); назв тварин та їх дитинчат; назв різних професій; назв кольорів, форми, розміру; замінюють слова іншими, близькими за значенням. (Наприклад: мама шиє шапку, замість в'яже: вода - замість фонтан: рубаська замість майка): навички словотворення у дітей практично відсутні.

Граматична сторона експресивного мовлення значно порушена. Спостерігаються грубі помилки в використанні ряду граматичних конструкцій: неправильне використання відмінкових форм (їде машину); помилки в використанні, іменників чоловічого і жіночого роду (ді тої - 2 столи); відсутність узгодження прикметників і числівників з іменниками (пат матина - 5 машин; синь ліве - синій олівець; синь відо - синє відро).

Спроби дітей змінювати іменники та прикметники за родами, числами, відмінками, а дієслова за часом, в більшості виявляються невдалими.

У дітей виникають труднощі при використанні прийменників: прийменники пропускаються (книга лизит той - книга лежить на столі; їхати гора - їхати з гори), замінюються (глиб лите на девелі - гриб росте під деревом; розповідати на кота - розповідати про кота).

Сполучники і частки використовуються в мовленні дуже рідко. Фонетична сторона мовлення має характерні особливості, порушена вимова приголосних: шиплячих, сонорів, свистячих, дзвінких та глухих, твердих та м'яких. Кількість порушених звуків сягає 16-20 і більше. Голосні звуки артикулюються нечітко. Страждає звуконаповнюваність слів, спостерігаються пропуски приголосних при збігу (вок – вовк, бака -банка); додавання зайвих голосних (тарава, тирава - трава; дирова - дрова)

Спеціальні дослідження виявляють у дітей недостатність фонематичного сприймання, несформованість фонематичних уявлень. Діти не підготовлені до оволодіння звуковим аналізом і синтезом слів.

Діагностичним показником мовлення дітей з ІІ рівнем ЗНМ є порушення складової структури. При відтворенні слів різної складової будови спостерігаються грубі порушення :

елізії - скорочення кількості складів (бабан – барабан, паміда піраміда);

персеверація    -   застрівання    на    вимові    будь-якого   складу (волололобей);

додавання складів (шубака - шуба; телеля - теля);

контамінації - об'єднання складових систем двох слів (ріжом    — ріже ножем; капатом - копає лопатою; совіник - совок, віник);

антиципація - уподіблення складів (лалабан – барабан, лелебус – тролейбус).

Характер помилок складової будови обумовлений низьким рівнем фонематичних  (сенсорних)  та артикуляційних  (моторних)  можливостей дитшш. Помилки, що проявляються в перестановці, додаванні, уподібленні складів    свідчать    про    несформованість    фонематичного    сприймання. Перевага помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків при збігу приголосних вказує на порушення в артикуляційній сфері.

ІІ рівень мовленнєвого розвитку

характеризується наступним:

1.             Активний словник поширюється за рахунок іменників, дієслів, деяких (здебільшого якісних) прикметників, прислівників, але залишається ще вкрай обмеженим.

2.             Поліпшується розуміння мовлення, поширюється пасивний словник, виникає розуміння простих граматичних форм.

3.             Порушена вимова значної кількості звуків.

4.             Спостерігається     грубе     порушення    складової    будови    слів, звуконаповнюваності слів. Характер помилок при відтворення складової структури слова свідчить про низький рівень фонематичних і артикуляційних можливостей.

5.             Зв'язне   мовлення   в   зародковому   стані.    Діти   користуються простими, непоширеними реченнями.

6.             Яскраво виражений експресивний аграматизм.

7.             Діти не підготовлені до оволодіння звуковим аналізом і синтезом.