Су – Джок - розвиває мовлення діток.

Однією з нетрадиційних логопедичних технологій є Су-Джок терапія  («Су»-кисть, «Джок»- стопа).  Добре розвинена мова – найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей. Але останім часом спостерігається зростання кількості дітей, які мають мовні порушення. Тому так важливо дбати про формування мовлення дітей, про її чистоту і правильність.    Для стимуляції мовленнєвого розвитку необхідно впливати на точки, які відповідають головному мозку. За теорією Су – джок, це верхні фаланги пальців. Під час Су – джок терапії основну увагу необхідно приділяти саме цим ділянкам кисті руки, а вплив на точки які відповідають за інші органи, покращує загальний стан організму дитини.

Отже вплив на кисть дитини допомагає здійснити комплексну корекційну 

роботу.  

Су – джок терапія має таку мету: -         нормалізувати м’язів тонус; -          опосередковано стимулювати мовленнєві зони в корі головного мозку; -         коригувати мовленнєві порушення за допомогою нетрадиційної технології  Су – джок. Завдання Су – джок терапії: -         нормалізувати тонус м'язів, стимулювати мовленнєві зони в корі головного мозку; -         використовувати елементи Су – джок терапії на різних етапах роботи з корекції мовлення; -         впливати на зниження рухової та емоційної розгальмованості, нормалізувати тонус; -         розвивати орієнтацію в просторі, пам'ять та увагу Для реалізації поставлених завдань в корекційній роботі ми використовуємо такі форми й напрями роботи: -          розвиток фонематичного слуху; -          корекція звуковимови; -         розвиток орієнтації у просторі; -          розвиток лексико – граматичної сторони мовлення;

 розвиток загальної і дрібної моторики.

У логопедичних цілях Су - джок терапія сумісно з пальчиковими іграми, мозаїкою, шнурівкою, штрихуванням, ліпленням, малюванням активізує розвиток мовлення дітей.    Масаж Су - Джок кулями.  Діти повторюють слова і виконують дії з кулькою відповідно до тексту/  Я м'ячем кола катаю,  Взад - вперед його ганяю.  Їм поглажу я долоньку.  Ніби я сметаю крихту,  І стискуватиму його трошки,  Як стискає лапу кішка,  Кожним пальцем м'яч пригорну,  І іншою рукою почну. Використання Су - Джок куль при автоматизації звуків. /дитина по черзі одягає масажне кільце на кожен палець, одночасно промовляючи вірш на автоматизацію поставленого звуку Ш/  На правій руці:  Цей малюк-Іллюша, (великий палець)  Цей малюк-Ванюша, (вказівний)  Цей малюк-Альоша, (середній)  Цей малюк-Антоша, (безіменний)  А меншого малюка звуть Мишуткою друзі. (мізинець)  На лівій руці:  Ця дівчинка-Танюша, (великий палець)  Ця дівчинка-Ксюша, (вказівний)  Ця дівчинка-Маша, (середній)  Ця дівчинка Даша, (безіменний)  А меншу звуть Наташа. (мізинець)

Працюємо  дистанційно

Пальчиками  граємо - гарне мовлення  розвиваємо.

https://www.facebook.com/1188991704/videos/pcb.165147838181837/10219916628724630/

https://www.facebook.com/1188991704/videos/pcb.165147838181837/10219916662565476/

https://www.facebook.com/1188991704/videos/pcb.165147838181837/10219916637724855/

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах
ПОРАДИ  ЛОГОПЕДА

1) Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3)Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.

4)Кожне заняття для дитини має бути цікавим.На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5)Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

6)Для дітей потрібна зорова опора,тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7)Позитивно налаштуйте дитину на роботу,наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ.

Консультація для батьків

 «Як організовувати логопедичні заняття вдома»

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА:

 1. Для досягнення результату необхідно займатися з дитиною регулярно та систематично! Заняття повинні бути цікавими, не примусовими, не слід перетворювати їх на додаткові навчальні години. Заняття можуть проводитися під час прогулянок, поїздок. Але деякі види занять вимагають обов'язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.

2. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15-20 хвилин. Час занять повинен бути сталим у режимі дня, адже це дисциплінує дитину, сприяє засвоєнню навчального матеріалу. Не перевтомлюйте малюка! Не перевантажуйте інформацією! Це може стати причиною заїкання. Починайте заняття з 3-5 хвилин у день, поступово збільшуючи час. Деякі заняття (наприклад, на формування лексикограматичних категорій) можна проводити по дорозі додому. Адже після 15-20 хвилин заняття увага дитини розсіюється, і вона не буде здатна сприймати інформацію. Є діти, які не можуть сконцентруватися і на цей час, адже кожна дитина - індивідуальна. Якщо Ви побачите, що увага дитини розсіяна, що вона вже зовсім не реагує на звертання, як би Ви не старалися і не залучали всі знайомі Вам ігрові моменти, значить, заняття необхідно припинити або перервати на деякий час.

3. Необхідно визначити, хто саме з дорослого оточення дитини буде нею займатися, виконуючи завдання логопеда; варто дотримуватися єдиних вимог, які будуть ставитися до дитини.

4. При отриманні завдання уважно ознайомтеся з його змістом, переконайтеся в тому, що воно Вам зрозуміле. У випадку виникнення труднощів проконсультуйтеся з вихователем або логопедом.

5.Привчайте дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога дитині повинна бути своєчасною і в розумних межах.

6. Потрібно урізноманітнювати форми проведення занять, чергувати завдання зі збагачення словника із завданнями з розвитку пам'яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.

7. Необхідно підтримувати в дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, вчити долати труднощі.

8. Будьте терплячими до дитини, уважними під час занять. Ви повинні бути доброзичливими, співчутливими, але водночас досить вимогливими. Не забувайте відзначати успіхи дитини, хвалити її за досягнуті результати.

Мовленнєве дихання – основа повноцінного мовленнєвого розвитку дитини.

   Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легких киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.

У процесі повноцінного фізіологічного дихання здійснюється 

профілактика нежиті і респіраторних  захворювань,

адже саме в носовій порожнині повітря стає вологим або, навпаки, сухим. Воно охолоджується або зігрівається, очищується від пилу, який залишається на маленьких ворсинках носових пазух. Одночасно з цим подразнюються рецептори регуляції активності і кровообігу головного мозку, порушення роботи яких дуже часто призводять до появи підвищеної тривожності, пригніченості, розладів сну.

   Роботу з формування правильного мовленнєвого дихання слід починати з вироблення в дитини уміння виконувати різні види вдихів і видихів, а також їх комбінацій. Наприклад, глибокий вдих і видих через ніс, потім через рот, чергувати вдих носом і видих ротом, вдих і видих через одну ніздрю. Коли глибокий вдих і видих вже засвоєні, можна переходити до вироблення у дитини вміння здійснювати короткий легкий вдих і тривалий плавний видих.

   Під час прогулянок на свіжому повітрі варто пропонувати малюкам повільно вдихати носом і ще повільніше видихати, обов'язково контролюючи правильність виконання. Видих повинен бути в півтора-два рази довшим, ніж вдих. Його краще прив'язати до кроків (вдих – 2-3 кроки, видих – 3-5 кроків). Особливо важливий такий спосіб дихання при швидкій ходьбі і повільному бігу.

Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"

Поперемінно надувати щоки.

Дихальна вправа "Футбол"

Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був цілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Бульбашки"

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа "На гойдалці"

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа "Свищик"

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

Дихальна вправа "Фокус"

Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Повітряна кулька"

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа "Зігріємо ручки"

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа "Кораблик"

Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше.

Диференціація звуків: правила, послідовність

Диференціація звуків – це один із завершальних етапів у виправленні порушень звуковимови у дітей. Однак він є дуже важливим для розмежування "старої" (дефектної) вимови від "нової" (правильної). Диференціацію звуків розпочинають після постановки та автоматизації кожного зі звуків, які не вимовляє дитина, або ж проводять паралельно з автоматизацією.

Диференціація звуків – це розмежування їх правильної вимови від тієї дефектної, що була у дитини раніше.

Дуже важливо провести диференціацію в тому випадку, коли дитина раніше замінювала звук на інший (замість «жаба» казала «заба»).

Пропонуємо Вашій увазі логопедичні ігри, вправи та цікаві прийоми для корекційної роботи по диференціації звуків. Усі завдання подані за принципом «від простого – до складного».

Якщо дитина не вимовляла звук раніше, просто пропускала його (замість «малина» казала «маина»), логопедична робота по диференціації звуків допоможе дитині швидше опанувати правильною звуковимовою.

• Дорослий промовляє слова так, як дитина вимовляла їх раніше (тобто дефектно), а потім правильно. Дитина повинна відгадати, в якому випадку дорослий вимовив слово правильно.
• Дорослий міняється з дитиною ролями. Тепер дитина по черзі вимовляє слова то правильно, то дефектно, а дорослий відгадує.
• Дорослий вимовляє слово так, як дитина вимовляла його раніше (дефектно). Дитина повинна виправити вимову дорослого і промовити слово правильно.
• Дорослий промовляє слово правильно, дитина повинна промовити його дефектно, а потім виправитись і сказати правильно.
• Дитина промовляє слово спочатку правильно, потім так, як раніше (дефектно), потім знову правильно.
• Для того, щоб описати послідовність роботи по диференціації звуків, візьмемо для прикладу звуки [с] і [ш] (у мовленні дитина замість звука [ш] вимовляла звук [с] – слово «шапка» звучало як «сапка»).
  Перед початком занять по диференціації звуків необхідно познайомити дитину з відповідними буквами, або ж іншими символами для позначення цих букв. Наприклад, звук [с] – блакитний горизонтальний прямокутник (асоціація – розтягнуті губи, прохолодний струмінь повітря), звук [ш] – червоний квадрат (асоціація – губи «квадратиком», теплий струмінь повітря).

• Правила диференціації звуків

  • Якщо у дитини не було заміни звуків (наприклад, вона вимовляла шиплячі звуки неточно (замість «шапка» казала «шяпка»), або звук [р] був одноударним), необхідно розмежувати «стару» вимову від «нової». Це дозволить дитині швидше опанувати правильну звуковимову.
  • Якщо дитина не вимовляла звук раніше, просто пропускала його (замість «малина» казала «маина»), необхідності в процесі диференціації немає.
  • Якщо дитина замінювала звук на будь-який інший (наприклад, [ш] на [с], [р] на [л]), вимову таких звуків обов’язково потрібно розмежувати – диференціювати – для попередження у дитини виникнення проблем під час читання та письма.
  • Розпочинати диференціювати звуки можна після того, як дитина вільно вимовляє їх у складах, паралельно з етапом автоматизації звуків. 

Взаємодія вчителя-логопеда, вихователя і батьків — запорука успішної корекційної роботи з дітьми, які мають вади мовлення.

Вади звуковимови з проявами недорозвинення фонематичного сприймання найбільш поширені у дошкільників. Якщо ці вади не пов'язані з вадами слуху, з тяжким недорозвиненням у дитини лексич­ної та граматичної систем, їх визначають як дислалію або ФФНМ (фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення).

Такі дефекти спричинені функціональною незрілістю мовлен­нєво-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем влас­ного мовлення, а також анатомо-фізіологічними дефектами мовлен­нєвого апарату. При цьому спостерігається неправильна вимова зву­ків, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення су­проводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, звукового аналізу).

Для подолання мовленнєвих вад  спрямовані  такі напрямки:

1.Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів

корекція мовленнєвого дихання і голосу;

2. розвиток артикуляційних рухів та певних особливостей якості цихтрухів — їх сили, точності, координованостї, синхронності;

3. Корекція дефектів звуковимови:

постановка звуків та їх автоматизація;

диференціація звуків; розвиток самоконтролю

 формування активного самостійного спілкування.

4.  Корекція фонематичного розвитку:

     формування звукових образів слів;

      розвиток фонематичного аналізу.

5.  Удосконалення навичок граматично правильного мовлення:

      диференціація предметно-синтаксичного значення грама­тичних морфем;

     формування навички їх практичного виокремлення;

    формування спрямованості уваги на граматичне оформ­лення мовлення;

   формування уміння вживати різні типи синтаксичних кон­струкцій речення;

    розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.

5. Розвиток активної пізнавальної діяльності, невербального

 мислення, пам'яті, уваги, зорового гнозису.

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою. 

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.