Взаємодія вчителя-логопеда, вихователя і батьків — запорука успішної корекційної роботи з дітьми, які мають вади мовлення.

Вади звуковимови з проявами недорозвинення фонематичного сприймання найбільш поширені у дошкільників. Якщо ці вади не пов'язані з вадами слуху, з тяжким недорозвиненням у дитини лексич­ної та граматичної систем, їх визначають як дислалію або ФФНМ (фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення).

Такі дефекти спричинені функціональною незрілістю мовлен­нєво-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем влас­ного мовлення, а також анатомо-фізіологічними дефектами мовлен­нєвого апарату. При цьому спостерігається неправильна вимова зву­ків, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення су­проводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, звукового аналізу).

Для подолання мовленнєвих вад  спрямовані  такі напрямки:

1.Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів

корекція мовленнєвого дихання і голосу;

2. розвиток артикуляційних рухів та певних особливостей якості цихтрухів — їх сили, точності, координованостї, синхронності;

3. Корекція дефектів звуковимови:

постановка звуків та їх автоматизація;

диференціація звуків; розвиток самоконтролю

 формування активного самостійного спілкування.

4.  Корекція фонематичного розвитку:

     формування звукових образів слів;

      розвиток фонематичного аналізу.

5.  Удосконалення навичок граматично правильного мовлення:

      диференціація предметно-синтаксичного значення грама­тичних морфем;

     формування навички їх практичного виокремлення;

    формування спрямованості уваги на граматичне оформ­лення мовлення;

   формування уміння вживати різні типи синтаксичних кон­струкцій речення;

    розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.

5. Розвиток активної пізнавальної діяльності, невербального

 мислення, пам'яті, уваги, зорового гнозису.